Усе вирішив розмір судна. Замість того щоб шукати попутне завантаження на великому балкері й підлаштовуватися під чужий графік, ми зафрахтували коастер дедвейтом близько п'яти тисяч тонн під усю партію. Таке судно проходить Сулинським каналом і піднімається Дунаєм до порту, тобто вантаж приходить одразу в українську юрисдикцію, без перевалки в іноземному порту. Осадку рахували наперед: фарватер має сезонні обмеження по глибині, і судно підбирають під фактичний рівень води, а не під довідковий.
Карбамід гігроскопічний. Він тягне вологу з повітря і злежується у грудки, а злежане добриво аграрій розкидачем уже не внесе. Тому вивантаження грейферами планували під погоду: роботи зупиняли на час опадів, а товар подавали одразу в критий склад, а не на відкритий майданчик. Через це вивантаження зайняло на добу більше, ніж за графіком, зате до клієнтів партія дійшла сипкою.
Вагу навалочного вантажу не зважують поштучно, її визначають драфт-сюрвеєм: незалежний сюрвеєр знімає осадку судна до і після вивантаження та рахує різницю водотоннажності. Ми залучили сюрвеєра з обох сторін, бо саме на цій цифрі тримається і митна вартість, і розрахунки з постачальником. Паралельно йшли відбір проб на відповідність сертифікату якості та радіологічний контроль, обов'язковий для мінеральної сировини. Митне оформлення готували заздалегідь, щоб судно не стояло на простої через документи.
Зі складу добриво розвозили двома потоками: навалом самоскидами до великих господарств і в біг-бегах по тонні до менших покупців, які не мають куди прийняти навал. Уся партія розійшлася за десять днів. Клієнт уперше зайшов у посівну з товаром на складі, а не в дорозі.