Ми одразу відмовилися розглядати це як дві окремі поставки. Фіксована точка тут одна: слот на лінії розливу в Немирові. Завод планує виробничий графік заздалегідь, і партія під конкретне замовлення стає в чергу на конкретний тиждень. Усе інше рахується від цієї дати назад: коли контейнер має бути на заводі, коли він має вийти з порту вивантаження, коли має бути завантажений у Китаї і коли треба підтвердити готовність тари. Особливість саме цього проєкту в тому, що запасного варіанту не існує. Пляшка кастомна, зроблена під окрему прес-форму на одному заводі, і замінити її звичайною локальною тарою неможливо, бо тоді зникає сенс усього замовлення. Тому в графік ми закладали не оптимістичний строк, а строк із запасом на затримку судна і на чергу в порту перевалки.
Перше плече це класичний FCL з Китаю, але з поправкою на характер вантажу. Порожня скляна пляшка займає об'єм і б'ється: контейнер закривається по кубатурі задовго до ліміту по вазі, а будь-яка недостатньо щільна укладка перетворюється на бій у дорозі. Ще до відвантаження ми узгодили з виробником тари схему пакування: піддони одного стандарту, міжрядні прокладки, обтяжка, заповнення порожнин і фіксація палет у контейнері так, щоб вони не мали ходу під час хитавиці. Окремо перевірили стан самих контейнерів перед завантаженням, бо на довгому морському плечі перепад температур дає конденсат усередині, а відвологлий картон перестає тримати форму і палета осідає. Маршрут ішов морем з китайського порту через європейський хаб до Гданська, далі автотранспортом до заводу в Немирові.
Найважливіше рішення в цьому проєкті було не транспортним, а митним. Якщо ввозити пляшку у звичайному режимі імпорту, клієнт сплачує ввізне мито і ПДВ з вартості тари, заморожує ці кошти на кілька місяців і повертає ПДВ уже після експорту готового продукту, через процедуру відшкодування. Але тара ввозиться не для продажу в Україні: вона приїжджає, щоб бути наповненою і поїхати назад за кордон. Саме для таких випадків існує митний режим переробки на митній території, який дає умовне звільнення від оподаткування за умови, що продукти переробки будуть вивезені у встановлений митницею строк. Ми підготували документи під цей режим: опис операції з переробки, норми виходу готової продукції та норми втрат на бій тари, облік ввезеної кількості і прив'язку кожної партії пляшки до конкретної експортної відправки. Це прибрало з проєкту заморожені кошти, але додало жорсткої дисципліни: режим має строк, і продукт має бути вивезений у межах цього строку, а не тоді, коли буде зручно.
Друге плече це експорт підакцизного товару до країни з власними правилами допуску алкоголю на ринок. Тут головне розуміти, що частину вимог виконує не відправник, а імпортер у США, і виконати їх треба до відвантаження, а не після. Американський імпортер має тримати федеральний дозвіл на ввезення алкоголю та отримати погодження етикетки на кожне найменування, а на кожну партію харчового продукту подається попереднє повідомлення до FDA. Кастомна пляшка означала нову етикетку, тож погодження ми поставили в графік окремою віхою з власним строком, поряд із виробничими. Далі йшла стандартна експортна частина: експортна декларація, повний комплект документів на партію, підтвердження походження на вимогу імпортера, страхування вантажу. Контейнер ішов автотранспортом до Гданська і морем до порту Нью-Йорка і Нью-Джерсі, тобто вивантаження відбувалося фактично поруч зі складом отримувача, без зайвого наземного плеча через півкраїни.
Результат: пляшка приїхала на завод за десять днів до слоту на лінії, бій залишився в межах узгодженої норми, розлив пройшов за графіком, продукти переробки вивезені в межах строку митного режиму, а перший контейнер готового продукту прийшов у Нью-Джерсі до дати, на яку дистриб'ютор уже призначив старт продажів. Замовлення стало повторюваним, і другий цикл ми планували вже за готовим шаблоном: та сама схема пакування, той самий митний режим, ті самі віхи в графіку.